Якось я запитала у підписників мого Facebook про те, чи варто розвивати слабкі сторони. Основна маса коментарів була на підтримку прокачування слабких сторін. Але особисто я вважаю, що розвивати потрібно насамперед сильні сторони, і ось чому.
Уявіть двох плавців: з дуже посередніми даними та обдарованого природою. У кого з них більше шансів виграти Олімпіаду? Звісно, історія знає випадки неймовірної завзятості, коли люди з далеко не найвидатнішими здібностями домагалися величезних успіхів своєю працею. Але ми ж не можемо потрапити в голову до таких людей і дізнатися, чого їм це коштувало. Просто уявіть, якби аналогічну завзятість вони проявили в тому, що було спочатку їхньою сильною стороною. Чого вони могли б досягти?!
Чому не варто розвивати слабкі сторони?
А ще нас так виховували (і продовжують у більшості сімей і шкіл), що звертали увагу на наші недоліки. І порівнювали нас із тими, у кого цих недоліків не було. І ось у нас зріло і росло бажання прибрати цей недолік і як довести всім! Але от тільки що вам від цього. Ну доведете, і що? Благо в багатьох дітей вистачило пофігізму слати всіх куди подалі і бути собою. Але далеко не у всіх. І ось ми тягнемо з дитинства цю ідею, що недоліки треба викорінювати, розвивати слабкі сторони тощо.
Але тільки що таке слабкі сторони? Об’єктивно. Наприклад, моя слабка сторона – це безсистемність. Точніше система у мене є, але жити в ній можу тільки я. А якщо потрібно щось робити згідно з чітким графіком, я дуже швидко вигораю і здуваюся. Я дуже багато разів намагалася розвинути в собі системність, перечитала купу книжок, випробувала всі наявні методики планування й організації часу та простору. Але чи дало все це результат?! Я все одно залишаюся хаотиком. І знаєте що? Я прекрасна саме в цьому! Тому що фонтаную ідеями, швидко їх реалізую, вмію знаходити нестандартні рішення й оптимізувати процеси так, щоб було “найпростіше”.
Невеликий ліричний відступ про мою власну систему і як можна не розвивати слабкі сторони
У чудовій книзі «Атомні звички» їі автор згадує концепцію, що всього 1% змін щодня веде до величезних змін за рік. Тобто роби щодня хоча б на 1% краще, і зміни відбудуться самі собою.
Я дуже люблю концепцію маленьких кроків. Саме вона допомогла мені все ж таки ввести спорт у своє життя. Хоча все, що повʼязано з будь-якими тренуваннями я люто саботувала завжди. Але коли я сказала собі, що зробити 10 присідань чи постояти у планці поки закипить чайник краще, ніж не зробити нічого – це була моя особиста евріка.
Так, я не ходжу в зал тричі на тиждень, так, я не займаюсь йогою по годині хоча б вдома. Але сумарно за тиждень я маю кілька годин хороших фізичних навантажень у вигляді тієї ж йоги, кардіо і силових саме завдяки маленьким крокам. Десь просто 10 присідань, а десь якісне 30-хвилинне стояння в різних асанах. І це зовсім без насилля над собою.
Але робити щось регулярно і щодня – це зовсім не про мене. Не повірите, але навіть чистити зуби щодня я почала тільки років в 10-12.
Тому концепція про робити хоча б 1% щодня для сумарного результату мені не підійшла ніяк. Хоча я багато разів намагалась.
Але я подумала, що, ну ок, я не роблю щось регулярно, але ж я досягаю не аби яких результатів у житті. Я роблю проєкти, запуски, заробила на квартиру-машину-подорожі, маю гарне здоровʼя, міцну родину тощо. Тобто в цілому мене можна назвати людиною, яка досягла і продовжує досягати чогось у житті. Але…
Але я завжди роблю це наскоками. Тобто у мене бувають періоди підвищенної працездатності, мотивації, енергії, а потім іде спад. І фішка в тому, що на цих періодах піку я можу все і ще трошечки. Відповідно всі мої досягнення відбуваються не планомірно, а по синусоїді.
А ще я завжди тримаю фокус уваги на тому що для мене важливо. І розумію, ЩО саме для мене важливо. І у цьому фокусі уваги я якраз і можу робити маленькі кроки, навіть коли у мене етап спаду.
Тож, мій власний підхід до досягнень, це поєднання хвиль продуктивності з маленькими кроками на спадах цих хвиль. Працює чудово! Так можна! Взагалі можна дуже по-різному, головне щоб результат вас задовольняв.
Я впевнена, що у світі є сотні тисяч людей, які просто позаздрять такій моїй “безсистемності” і намагаються прокачувати в собі ті якості, які насправді є моїми сильними сторонами. А системність я чудово компенсую за рахунок людей, у яких саме вона є сильною стороною. І нам дуже добре разом, тому що ми дуже круто доповнюємо одне одного.
До чого веду. До того, що те, що ви вважаєте слабкою стороною, і думаєте, що вам це потрібно прокачувати, для когось навпаки має вигляд сильної сторони. У будь-якої медалі є 2 боки. Просто ви така, а хтось інший.
І тут випливає інша штука. А чи багато людей можуть відповісти на запитання “яка я? які мої сильні сторони”? Одразу, бо детально вивчили себе! Не думаю, що дуже багато. І продовжують гризти себе за те, ким вони не є, мріючи стати тим, ким їм не бути і шукають як розвивати слабкі сторони. Але щось я пішла у філософські міркування…
Ось тому особисто я вважаю, що прокачувати і розвивати потрібно насамперед свої сильні сторони. Попередньо, звісно, про них потрібно дізнатися. А зі слабкими сторонами вміти уживатися так, щоб вони не заважали вашому життю, але ніяк не витрачати на їхній розвиток левову частку своїх ресурсів. Краще просто радіти кожному новому дню!
